Бізнес-ідеї та досвід застосування верстатів

Цілих 20 років Джордж Кокер мріяв і планував ідеальне доповнення до своєї ферми в Карнесвілле, штат Джорджія. Невелика каплиця на його землі обіцяла хороші комерційні перспективи. Каплиця стала б місцем для проведення весіль та сімейних заходів, створюючи прекрасну атмосферу та дозволяючи людям насолоджуватися красою ферми.

Іван Кометто, столяр із маленького села у французьких Альпах, виготовляє вироби із місцевої деревини на верстаті Wood-Mizer. «Я б не проміняв це [заняття] на жодне інше у світі», — зізнається він із посмішкою.

Головний двигун – це один із найважливіших компонентів у пилорамі, оскільки він забезпечує потужність, необхідну для ефективного розпилювання колод. Двигуни на перших верстатах Wood-Mizer LT40 на початку 1990-х років були економічними та відносно потужними. Вони відповідали легкій та компактній конструкції мобільної пилорами.

Індонезійська компанія ріже екзотичні породи деревини та збільшує їх експорт у Китай та Японію. У компанії працює 150 осіб, і прибуток суттєво виріс завдяки верстату Wood-Mizer LT20.

У пустельному ландшафті південної Арізони домінують мескітові дерева. Ці чагарникові рослини неправильної форми неймовірно витривалі та добре пристосовані до суворого посушливого клімату. Недосконала за своєю природою, щільна деревина оксамитового мескитового дерева з пустелі Сонора надихнула Артура та Валері Флорес 20 років тому заснувати свою компанію “Tumacacori Mesquite Sawmill” у містечку Тумакакорі, штат Арізона.

Наприкінці 80-х років у деревообробній промисловості Польщі працювали, переважно, верстати з важкими рамами та товстими, широкими пилками, що обмежувало виробництво пиломатеріалів. Прорив стався на початку 90-х років, коли з'явилися стрічковопилкові верстати Wood-Mizer LT40, які дозволили легко, ефективно та мобільно різати колоди. Революційним був не тільки верстат, а й тонка вузька стрічкова пилка, що збільшує ефективність розпилу з допомогою мінімізації відходів.

Лондонський платан (Platanus x acerifolia) є гібридом американської сикомори і східного платану. Один із таких платанів стояв на Ерік-стріт, даючи притулок жукам і комахам, і поглинаючи вуглець із задимленого лондонського повітря понад 130 років. Але будівельний бум у лондонському Іст-Енді за останні десятиліття призвів до того, що старе дерево було визнано небезпечним і прийнято рішення зрубати його. Однак, через зростаючий інтерес до місцевої та міської деревини, колода платана, очевидно, є цінним ресурсом, який може зацікавити покупців меблів, які дбають про довкілля.

Стен Куджала давно мріяв побудувати теплицю на своїй ділянці на березі озера Порт-Алберні, Британська Колумбія. "Ми з дружиною багато років самі вирощуємо овочі", - каже Стен. "Ми вирішили побудувати теплицю, щоб продовжити вегетаційний період".

Ціни на деревину зростають, і тому ідея додаткової продукції з кожної колоди змусила цю індонезійську компанію модернізувати своє деревообробне виробництво.

New York Heartwoods - це соціальне підприємство, яким володіють кілька жінок в Уоріке, Нью-Йорк. Підприємство було засноване у 2010 році з метою відновлення життєздатності місцевих лісів та максимізування цінності «непрямої» деревини. Одна з співзасновниць підприємства, Меган Оффнер, ділиться своїм баченням нових ринкових ніш, які з'являються завдяки економіці міської деревини, що розвивається.